?

Log in

Цей пост мав би стати хорошою аналітикою, чи філософським розважанням, але з того, що я відчуваю - це буде
запис радості, оснований на спостереженнях.

537321980f04b

Всі МИ прагнемо жити в кращій країні, мати хорошу державу, бути освідченими, забезпеченими і щасливими як в духовному так і в матеріальному плані. Але за останніх 20 років це мрії все більше і більше зводились на нівець, скочувались у прірву, розвіювались, зникали... Візьму сміливість припустити, що це завдяки тому, що наш ментальний рівень був у дисгармонії з політичними устроями які були чи не були в нашій країні.
Ми звикли до соціалізму і комунізму, а нам пропагували якусь демократію, яку ми, власне, й досі хочемо, але толком не знаємо що це таке і як воно працює. Ми звикли, що про все дбає держава, але хочемо бути європою.
І весь парадокс у тому, що в європі кожна людина дбає про себе сама. З позиції держави їй дають лишень багато прав, які насправді є обмеженнями її свободи, але під гаслом "ВІЛЬНОСТІ". Європейський лібералізм, який ми хочемо мати в себе, потребує довгої підготовки, в тому числі й відповідної свідомості, психіки, тощо... Люди йшли до цього століттями. Нам же цей ліберальний капіталізм прищепили у кілька років на рівні держави, але зовсім не розвивали розуміння сутності цього в свідомості громадян. Тому так і вийшло, що держава(чиновники) живе добре, демократично і ліберально. А громадяни відчувають лишень погіршення.

Ми й досі чекаємо на безкоштовну освіту, медицину. Її вже давно немає - оце насправді демократичне, європейське життя. Але для європейської свідомості це нормально. Вони вірять - що це свобода, коли людина сама про себе дбає. Мусить платити гроші за страхування. Одразу пити шалені дози антибіотиків, щоб не скористатись цією страховкою під час хвороби і тд. Але для них це нормально. Можливо тому всередині європи не має щирої дружби між людьми, лишень власні інтереси - лібералізм, європейські цінності, а що?!

Річ от у чому. У нас же, демократія виглядатиме зовсім по-іншому. З нашою ментальністю ми гарантовано можемо збудувати ідеальну модель, бо наші цінності насправді виходять із спільної біди, а не від бажання жити добре. Нам не треба багато для щастя.
Тому ми долаємо проблеми як одиниця, але об'єднана одиниця, а не в рамках приватності. Тому, ми можемо покластись на друга. Тому, власне це все й почалось...Переформатування, еволюція свідомості, яка провадить до побудови власної демократії, на основі ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА. Можливо вона трохи протирічить усталеним теоріям, але у моєму баченні ідеальна Україна майбутнього будується так:

Перший крок зроблено - всі ці прапори, написи на в'їздах у місто - це зрушення, потужне зрушення. Воно піднесло патріотичний дух і відродило нашу ідентифікацію. Ми почали цитувати Шевченка, більше згадувати про Стуса, розуміти наших батьків і їхні емоції під час НАРОДНОГО РУХУ Чорновола, не соромитись вітати однин одного словами "СЛАВА УКРАЇНІ" і носити національний одяг за кордоном. Це прорив. І чомусь, якось так у нас виходить, що українці то таки мрійники і максималісти. В нас або все або нічого. Про нас або не знає ніхто, або говорить весь світ. Головне, щоб цього разу ми це зберегли, згадали і відродили. Нам потрібно більше читати історії, УКРАЇНСЬКОЇ ІСТОРІЇ(там багато цікавого, важливого, гордого і впливового. НАМ Є ЧИМ ГОРДИТИСЬ БІЛЬШЕ НІЖ БУДЬ КОМУ!!!), більше спілкуватись з людьми, які ще можуть передати історичні факти усно, більше цінувати своє!Головне - не зупинятись на цьому!

Друга фаза має бути фазою терпіння і поваги один до одного. Українці дуже терплячі і толеранті, але чомусь до всіх інших народів окрім свого. До цього моменту. Зараз потрібно на поштовх у трамваї відповісти жартом про накачану статуру, на наступлену ногу можливістю ще краще почистити власне взуття. Не соромитись сказати "вибач" - це не буде приниженням власної гідності - це буде відображенням української культури. Нам потрібно старатимь бути більш чесними з собою, тоді не буде обману інших. Більше думати про духовне. Не просто ходити до церкви і замолювати гріхи. А ходити до церкви і старатись робити їх якнайменше. Нам потрібно більше організовуватись.

В Нас є все, щоб побудувати ідеальну державу. Нам для цього вже навіть не потрібна Європа, бо ми знайшли себе. У третій фазі наше громадянське суспільство має стати лупою для держави, яку воно котролюватиме.
Потрібно заглибитись в сутність слова РЕФЕРЕНДУМ. Потрібно більше діючих громадських організацій, більше пропаганди власного. І тішитись, якнайбільше тішитись маленьким, маленькими зрушеннями, маленькими успіхами. А також, мотивувати людей до самосвідомості. Допомогти тому хто впав, але покарати того, хто свідомо нехтує добротою і людяністю.

Зараз ми творимо себе, зараз ми творимо УКРАЇНУ!

100 Добрих Слів

jmenka
Сотня слів у оповіданні – це рівно стільки, щоб отримати гору задоволення і рівно стільки, щоб хотіти ще. Дванадцять десятків історій – це рівно стільки, щоб прожити кількадесят життів і рівно стільки, щоб полічити у своєму вдосталь всього хорошого, прекрасного, зворушливого і теплого.
Жменька добрих слів – щось настільки світле, що його можна читати в сутінках, і без ліхтарика. Щось настільке добре, що його хочеться дарувати близьким, а потім просити, щоб дали почитати. Щось настільки мрійливе, що примножує власну віру, надію і любов.
Менше двох годин читання, більше доби хорошого настрою. Короткі слова з великим змістом. Маленька книга про велику любов!

А раптом...

З віком всі речі,про які казав "не пригодиться" почали ставати в пригоді.
А раптом - це істина?! Все, на що кажеш "не пригодиться", рано чи пізно обов’язково пригодиться!
qT_1KEHZNQU

Життя-це втілення мрій. Саме так. Колись наші бабусі-дідусі, батьки, мріяли про дітей. А тепер ці діти і внуки завдяки своїм батькам і прабатькам, втілюють нові мрії.

Теплі історії про дива, коханих і рідних – це книга з найточнішою назвою, яка найповніше відображає її внутрнішній світ. Вона наразі є спільною дитиною більш ніж 20-ти авторів з усіх куточків України.
А дива поруч, вони у тих мріях. Мрії збуваються.
Ця книга – здійснення мрії, як літературний дебют.
Ця книга – відкриття, як пошук світла, що увінчався успіхом в цьому суспільстві сірості. Ця книга – це пошук однодумців, як у Коельйо - воїни світла і добра, літературні воїни. Світлими книгами можна сколихнути світ і відігнати зло.
Ця книга – книга світла, тепла, любві, мрій, див.
Ця книга – дзеркало віри, яке усміхнеться кожному, хто візьме її до рук.
Цією книгою можна зробити перепис населення світлих і добрих людей.
Стільки ніжності, любові, тепла, щирості, відвертості і правди – це надзвичайна рідкість, для нашого часу. І цю рідкість, обов*язково, треба прочитати і примножити!

Теплі історії про дива, коханих і рідних – це можливість будувати і творити добро…разом. Разом з Богом, коханими, своїми дітьми, батьками,близькими, друзями.
І здається, ця книга вийшла в світ саме завдяки Тому, Хто і поєднав в собі всіх, хто брав участь в її створенні:
«Я люблю тебе, Ісусе.»
Кращої кінцівки для книги й годі придумати.
А ще, за все в цьому світі потрібно…ДЯКУВАТИ!
Най би му... Ніколи не думав, що можна так засмутитись на рівному місці :/
Перед тим як всунути очі в паперову книжку зарядив кіндл і поставив на полицю.
Дочитав паперову, знову звернувся до електронного джерела, а воно... не вмикається.
І причин цьому просто бути не може...
4 години заламування рук, серфування формумами і пошук сервісних центрів і виявилось, що я минулого разу якимось чином не зарядив батарею, хоча добре пам*ятаю, що таки заряджав ...
Зате, яке щастя... знову :)

Сімейне запитання

Якщо дружина називатиме тебе "ЗАЙЧИК" чи дає це право на безквитковий проїзд в громадському транспорті? :)

Висоцький

vysozkii
Кілька тижнів назад, в селі, підвіз свого сусіда. Його всі кличуть "тапочок", але він мені схожий на Висоцького.
Так от, я підвіз Висоцького. Він був в брудних джинсах і з пластиковою каністрою. В цьому житті він автомеханік.

Все починається зранку

Сьогодні нарешті припекло бажання запостити щось в жж.
Я вже кілька останніх днів роблю нотатки до блокноту, але все ніяк...
А сьогодні захотілось почати з малого:

Щойно проходив повз дитячий садок.
Два малих опецька притиснули до паркану третього і:
"Де пластилін? Кажи,бо заріжем"

За класичною легендою - це все від батьків.Але зараз на дітей впливає стільки побічних факторів...

А ще, нарешті зрозумів, з праактичної точки зору, для чого людям твіттер :)
DSC_0074
Не знаю, як хто, але я люблю слідкувати за собою. Ну, не в плані косметичному,а в психологічному.
Стараюсь підгледіти сам свою поведінку, щоб не чути отих "ти робиш то так,а це так...а треба так"
І нагледів я, що якою б людина щасливою не була, всерівно для повного щастя їй потрібно трохи смутку.
І, якщо довго не отримувати хоча б маленьку порцію того смутку, то він несподівано приходить сам і нізвідки.
Не пам’ятаю де я вичитав, але хтось із людей, які люблять статистику і науку казав, що якби люди були постійно щасливими, то мерли б як краплі води на палючому сонці, оскільки мозок постійно був би перенасичений адреналіном, ендорфіном, серотоніном і ще веселкою всіляких класних гормонів, за рахунок інтенсивної присутності яких, серце б зносилося за лічені роки.
І всерівно всі хочуть бути щасливими, навіть якщо для щастя потрібно трохи смутку :)

Profile

Nikon
flower_sunny
flower_sunny

Latest Month

June 2014
S M T W T F S
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
2930     

Tags

Syndicate

RSS Atom
Powered by LiveJournal.com